Мені 27 років. Заміж вийшла рано, потім народила сина. В наслідок родової травми з вини лікарів, були серйозні проблеми зі здоров’ям у нього, ледве вижив мій малюк. Вижив, але … Став інвалідом. Не хочу заглиблюватись, так як тема болюча, але проблеми з мозочком, відстає в розвитку, серйозні психічні відхилення. Так само не буду про те, як я сприйняла вердикт лікарів, як страждала і як мій “коханий” чоловік тихесенько злився подалі в обійми іншої. Мене ж втішити було нікому, я залишилася наодинці зі своїм горем. Я розуміла, мій син такий на все життя, у нього навряд чи буде сім’я, дружина, діти. І нікому він у світі не потрібен крім мене. Родичі все твердили віддати його в інтернат, що молода, красива, вийду вдруге заміж і понароджую ще “нормальних” дітей. Але я свою дитину любила більше життя і не могла так з нею вчинити. Минуло кілька років, зараз йому 6. З кожним роком все складніше і складніше. Сиджу з ним вдома, пробувала в садок, навіть у кілька, але нас з кожного “попросили” піти, так як він дуже агресивно поводиться по відношенню до інших дітей. Вдома весь час крики, він гарчить як звір, кидається на мене, єдиний порятунок це нейролептики, приписані психіатром, але від них ефект слабшає … Я змушена працювати на дому, цього ледь вистачає на життя, і постійно відволікаюся на дитину. Живу сама з ним. Іноді, приїжджає мама, але вона не має здоров’я постійно мені з ним допомагати. Так ось, у ці дні мені вдається вийти кудись з подругами, розвіятися. Часто зі мною знайомляться хлопці, чоловіки. Я розумію, що незважаючи на постійні стреси, зовнішність у мене непогана, і багато залицяльників. Тільки якщо комусь я піднімаю завісу свого життя, показуючи дитину, чоловік або відразу пропадає або продовжує спроби розвести на постіль нахабно лицемірячи, що його не лякає мій син, але це так очевидно і неприємно. Але ось, здавалося, я зустріла одного, щирого. Він намагався знайти спільну мову з моїм сином, грав з ним, багато гуляли разом. Ми зустрічалися півроку, перш ніж він мені заявив: “Ти найкраща в світі з жінок, але майбутнього я з тобою не бачу”. Я запитала: “Через мого сина?”. І він сказав “Так”. Я його полюбила, а він, мабуть мене ні, або не сильно, щоб прийняти мене з такою дитиною. І я просто не знаю як жити далі

Коментарів

1
  • hirjanovvladimir@gmail.com

    Володимир

    З Воскресеньем Хрістовим :-[Можливо та жінка 27років з дитєм інвалидом як дружина моему другу сербіну Георґію, 50. Скроман,верующій, скоро невін(війна, мати була, село). На селу,ситуиран,трактор,две корови, асфальт, Я ту 21 рік работаю,час лєті швідко. Можливи і інши сурьєзни варьянти, ()авантюрісти без турботи!! ). Помозіте,блаґаймо :(]

    більше 1 року

Останні коментарі

irinadragan521

irinadragan521

відповіла(ів) на Шопинг я також купую одяг через ін...
diezel17@rambler.ua

krunichnaya17

відповіла(ів) на Чому я не худну?! Есть и другие способы быть ...
nowplotnikova@gmail.com

Kate

відповіла(ів) на Чому я не худну?! Вічне питання..http://blog....
nowplotnikova@gmail.com

Kate

відповіла(ів) на Ви вірите в любов не з першого погляду? Вірю! Для серйозних почутті...
nowplotnikova@gmail.com

Kate

відповіла(ів) на Мода і краса Якщо маєш хороший смак- нія...